Володимир Коваленко - директор юридичного департаменту Харківської міськради. Частина2.: Відділ кадрів: Информаційно-політична програма

24 апреля 2008

Вітаю! Мене звуть Дмитро Грузинський. В ефірі програма “Відділ кадрів”. Особі справи тих, про кого варто знати, щоб усвідомлювати: хто керує Харківщиною та Харковом. І головне, - чому ми маємо ТАКІ наслідки керівництва!
Сьогодні продовжуємо НЕ розповідати про директора юридичного департаменту Харківського міськвиконкому, Володимира Вікторовича Коваленка.
Нагадаю, що ця посадова особа перебуваючи на утриманні територіальної громади міста, категорично відмовилась надавати інформацію про себе. І більше того, посилаючись на Закон недвозначно натякнула: якщо спробуєте говорити бодай щось – ризикуєте отримати судовий позов. Ну що ж?! Наразі йдеться про суспільно важливу інформацію, тому вихід із ситуації знайдемо.

Минулого разу ми, задовольняючи вимоги директора юридичного департаменту міськвиконкому, пана Володимира Коваленка, вирішили не говорити про нього. А принагідно пригадати та почитати те, що писали про заступника прокурора міста Харкова – Володимира Вікторовича Коваленка. Був такий в місті до кінця 2003-го року.
Зупинилися ми на його намаганнях будь-якою ціною не допустити депутатства в першому окрузі Олександра Давтяна. Тяганина тривала із 2002 до 2003-го років. Це такий найбільш яскравий і гучний приклад роботи прокурорського заступника. Звісно, діяв він в інтересах держави і закону. Єдине “але”. На той момент ці інтереси чітко співпадали із інтересами ще однієї особи – фінансово успішного на той момент просто депутата, а нині – секретаря міськради – Геннадія Кернеса. Врешті, тодішній заступник прокурора міста Харкова, Володимир Вікторович Коваленко, виконав роботу. Пан Давтян таки не став депутатом. Хоч обурені харківські судді, з якими у заступника міського прокурора також були конфлікти, і оприлюднювали рішення, в яких дії прокурорського працівника Коваленка чітко називалися незаконними.
Приблизно в той же час в місцевих засобах масової інформації з’явилися цікаві публікації щодо майна заступника прокурора Харкова, Володимира Вікторовича Коваленка. Оскільки від часу тих публікацій їхній зміст, здається, ніхто не оскаржував через суд – і Володимир Вікторович Коваленко, зокрема, – вважаю за можливе дещо почитати звідти.
Крім згадок про те, що родина прокурорського співробітника мала у розпорядження квартиру в одній з перших елітних новобудов – на вулиці Данилевскьго, 13 березня 2003року на сайті тепер вже агенції “МедіаПорт” з’явилася стаття - «Автомобильный скандал» в городской прокуратуре”.
В матеріалі йшлося про авто, яким на той момент користувався Володимир Вікторович Коваленко – заступник прокурора Харкова до кінця 2003-го року. Читаємо:
- “Особый интерес к автомобилю зампрокурора города был вызван двумя обстоятельствами. Во-первых, фамилия Коваленко регулярно фигурирует в протоколах судебных заседаний, имеющих некий политический оттенок.
Во-вторых, стоимость белого автомобиля «ДЭУ», за рулем которого не раз видели Владимира Коваленко, в автосалонах Харькова колеблется от тридцати до шестидесяти тысяч гривень. Именно столько стоят популярные марки «ДЭУ», такие как «Ланос» или «Нубира».
Официальная зарплата генерального прокурора Украины, по сообщениям интернет-изданий, составляет 390 гривен. Областные прокуроры – без надбавок и компенсаций, получают от 290 – до 310-ти гривен.
Должность Владимира Коваленко – заместитель прокурора города. Соответственно, его зарплата не может превышать жалованья коллег из области.
Но эта иномарка, как выяснилось, вовсе не принадлежит Владимиру Коваленко. Машина оформлена на некий благотворительный фонд, зарегистрированный в Краснограде” – кінець цитати. Ще раз нагадаю, що йдеться про події 2003-го року – тому й ціни такі...та важливе інше! Що носить, скажімо так, симптоматичний характер. Читаю далі : “И, наконец, еще одно совпадение. Благотворительный фонд поддержки деятельности правоохранительных органов был создан в Краснограде как раз в то время, когда обязанности главного охранника общественного порядка выполнял Владимир Коваленко, в то время - прокурор Красноградского района”. Чи треба тут щось додавати. Що такий зв’язок не носить випадкового характеру абсолютно переконливо довела інша історія, яка потрапила до мас-медіа трохи пізніше.
А була ж ще інформація про вже згадану квартиру, яка на початку двохтисячних років коштувала чверть мільйона гривень. Перший зведений в місті елітний будинок! Я не пригадую аби співробітникам міської прокуратури там роздавали квартири, як, скажімо, в інших домах давали житло колишнім військовим чи іншим пільговикам. Тоді постає питання: звідки?! Воно й донині залишається без відповіді. Так само без коментарів і історія про придбану начебто в розстрочку “Тойоту-Короллу”, сплачувати навіть відсотки по якій з офіційної зарплатні було, м’яко кажучи, складненько.
І знову-таки навіть цей момент не викликав би стільки питань – змушені бути реалістами і визнати: людям на державній службі не помирати ж з голоду у злиднях, якби не інцидент, що стався восени 2003-го.
12 листопада 2003 року. Повідомлення – “Прокурорський скандал набирає обертів”. Текстова версія програми “Об’єктив-Тиждень”. Цитата: “Двадцать пять тысяч долларов. Во столько оценивается прокурорский скандал, разгоревшийся в конце прошлой недели. Сюжет о том, как у руководства компании «ХАДО» вымогали крупную взятку якобы для высокопоставленных лиц городской прокуратуры, был показан в субботу в программе «Объектив-Неделя». Справку о том, что по данному факту возбуждено уголовное дело, представители областной прокуратуры привезли в нашу редакцию еще до выхода программы в эфир”. – кінець цитати. Тим, хто не пам’ятає цей дуже гучний скандал з міської прокуратурою і фірмою “ХАДО” коротко нагадаю історію: до офісу комерційного підприємства – досить успішного, з грошима, прийшли представники прокуратури міста Харкова. Вони оголосили, що буде проводитися перевірка. І тому комерсанти мають віддати мало не усі фінансові та інші документи. Розумієте, що це як мінімум сильно зашкодило б звичайній роботі і процесу заробляння коштів. Та невдовзі після приходу прокурорських співробітників в офісі з’являються люди, які представляються посередниками. Вони дуже добре знають усі обставини розмов із прокуратурою, як триває процес...
Тепер фрагмент, з якого все стане зрозумілим.
“Посредник 1: Безусловно. Люди хотят денег, это однозначно. Они беспокоятся… Городские. Городская прокуратура. Кто конкретно, ты, я надеюсь, сам понимаешь, потому что здесь есть товарищ К--- Володя, который зам. прокурора, он здесь живет рядом, он вас видит. Ну, они привыкли, дело в том, что так себя вести. И Ш--- и К---, они так себя ведут везде. Дело в том, что многих коммерсантов они подбили так, что в полкуша работают. 50% прибыли отдают им. 50%.»
Була кримінальна справа. Один з тих посередників виявився колишнім міліціонером. Тут логічно постає питання: а може ті - в лапках – “посередники” були звичайними шахраями, і прикривалися таким самим іменем, яке було і в порядного заступника прокурора міста.

Та тільки чого ж тоді, заступника прокурора Харкова Володимира Вікторовича Коваленка вигнали з прокуратури, як передавала інформаційна агенція “Статус Кво” за «проступки, порочащие работника прокуратуры»?! і факт звільнення Коваленка з прокуратури очевидний. Це не журналістська трактовка чи плітки. Це факт.
На сьогодні поки що все. Але продовження буде ще! І змушений підкреслити: це не просто журналістська упередженість. Адже я не можу навести інших прикладів, коли б в сучасній історії міста після таких фактів, які – наголошую! – були оприлюднені і не оскаржені у суді – людина продовжувала обіймати певні посади і робити вигляд наче нічого не відбувається.

Успіхів у трудовій та політичній підготовці бажаю вам я, Дмитро Грузинський. Як завжди зустрінемось в ефірі. Архіви попередніх випусків – на нашій Інтернет-сторінці. Усього найкращого.