Борис Іванович Баронін - заступник директор департаменту містобудування, архітектури та земельних відносин, начальник управління земельних відносин.: Відділ кадрів: Информаційно-політична програма

29 мая 2008

Радий вітати у “Відділі кадрів”. В ефірі – програма про тих, хто не завжди з охотою розповідає про себе. Натомість радо за них це намагаюся робити я, Дмитро Грузинський. Наш контингент незмінний – політики та посадовці, депутати та керівники, які перед виборами розповідають: як все буде добре. А коли виходить навпаки, часто забувають пояснити – в чому ж річ?! Стосується це і членів команди народних обранців. Адже їх приводять до влади також в результаті виборів. Сьогодні на черзі особова справа людини начебто і не надто відомої широкому загалу. Втім ваги значною мірою тут додає посада. Тим більше з огляду на процеси розподілу муніципальних земель, які тривають у місті на фоні політичних баталій та періодичних скандалів з цього приводу!
Заступник директора міського департаменту архітектури та містобудування – начальник управління земельних відносин – Баронін Борис Іванович.

Баронін Борис Іванович. Біографію даю за офіційною довідкою, яка публікувалася на сайті харківського міськвиконкому в період призначення пана Бароніна на посаду. Це літо 2006-го року. Народився Борис Іванович другого травня 1960 року у селі Домниця Березнянського району Чернігівської області.
Про дитячі роки та час шкільного навчання – даних немає. Натомість відомо, що пан Баронін вищу освіту - на відміну від багатьох нинішніх посадовців із загадковими дипломами – здобував класичну. Причому вчився у потужному столичному виші. У 1980 році закінчив Київський ордена Леніна політехнічний інститут. За фахом Борис Іванович – інженер-механік. Спеціальність – ливарне виробництво машин та технологія ливарного виробництва. Рівно через двадцять років після здобуття першого диплому про вищу освіту нинішній начальник земельного управління закінчив ще Харківську юридичну академію імені Ярослава Мудрого. Це 2000-ний рік. Спеціальність – правознавство. Юрист.
Про його трудовий шлях в офіційній довідці зазначається, що загальний стаж роботи – двадцять сім з половиною років. Це на момент укладання довідки – літо дві тисячі шостого року. Додайте ще кілька років роботи вже на посаді в органах місцевого самоврядування.
Де працював пан Баронін у радянські часи – даних знов-таки немає. Відомо, що вже у сучасний період незалежної України Борис Іванович займався комерційною діяльністю. Він створив та очолював фірму – нині це навіть група компаній – “Сабо”. Фірма займалася і займається питаннями нерухомості, продажу, експертної оцінки, оформлення документів на земельні ділянки. Тож з фахової точки зору, призначення Бароніна саме на земельні питання виглядає цілком логічно. Адже в міськвиконком він прийшов з посади директора - з виконанням обов’язків експерта - товариства з обмеженою відповідальністю “САБО КОНСАЛТИНГ. Вибір саме кандидатури Бароніна вмотивований, правда, ще і давньою, скажімо так, політичною співпрацею не стільки із нинішнім мером, скільки з секретарем міськради, Геннадієм Кернесом. Але про це за кілька хвилин...
До призначення на посаду начальника міського управління земельних відносин Борис Іванович не мав досвіду роботи в органах місцевого самоврядування. Натомість був депутатом харківської міськради, в якій, до речі, входив до складу постійної депутатської комісії з питань містобудування та земельних відносин.
Баронін Борис Іванович – кандидат технічних наук. Володіє – тобто може говорити та читає – німецькою мовою.

Баронін Борис Іванович, займаючись комерційною діяльністю із нерухомістю та землею, у 2002 році вирішив йти ще у міськраду. І йшов він за підтримки не аби кого, а відомої тоді у Харкові громадської організації “Новий Харків – нові можливості”. А ця організація була безпосередньо пов’язана із нинішнім секретарем харківської міськради Геннадієм Кернесом. Тож це перший пункт, який дав мені підстави говорити про політичну, скажімо так, співпрацю пана Бароніна з паном Кернесом. А відтак і зв’язок із призначенням саме пана Бароніна на земельні питання.
Далі...березневі вибори 2002-го року до місцевих рад. У Харкові вони пройшли не без ексцесів. Там довго не могли розібратися: хто має бути депутатом в першому окрузі – покійний нині Андрій Гунченко чи відомий бізнесмен Олександр Давтян. Кернес був проти Давтяна. В окрузі призначили перевибори. І от перед ними людям почали приходити такі листівки, в яких група депутатів закликала підтримати конкурента Олександра Давтяна. А підписалися під тими закликами нардепи Дмитро Святаш, тоді парламентар Михайло Добкін – нинішній мер, тоді також нардеп – Олег Каратуманов, в якого з Кернесом були спільні справи, сам Геннадій Адольфович, і на той момент вже депутат – оскільки перевибори проходили влітку – Борис Іванович Баронін. Відтак, це другий пункт щодо зв’язку Бароніна та Кернеса на господарчо-політичній ниві.
Депутатство Бароніна із самого початку було зіпсоване звинуваченням у хабарництві. В березні він став депутатом. А наприкінці серпня його разом з колегою заарештували. Правда, потім випустили під заставу у вісім з половиною тисяч гривень. Звинуватили пана Бароніна у вимаганні шести тисяч гривень хабара за виконання експертної оцінки земельної ділянки. Борис Іванович назвав ту справу провокацією. Але її все одно передали до суду. І – увага! – офіційного повідомлення, що справу закрили через відсутність складу злочину чи через недостатність доказів – я не зустрічав і понині. Тобто наявність судового провадження не завадили Борису Івановичу повністю відбути депутатство, перейти наприкінці каденції до фракції “кришталево чистої” “Нашої України” в міськраді, потім стати начальником земельного – знов-таки! – управління. З іншого боку не забувайте, що у різного роду правоохоронців є така мода: відкривати якусь безглузду справу проти людини, аби просто тримати її на гачку. Який з варіантів був використаний тут – чесно не знаю. Та гадаю, що народному обранцеві, а тепер вже й утриманцю не завадило б вже якось визначитися. І не забути при цьому якось оприлюднити це рішення.
Керуючи земельними справами в місті, пан Баронін часто-густо справляє враження людини, яка діє узгоджено з керівництвом. Цей евфемізм я вжив аби просто не сказати, що він виконує чужі рішення – і крапка. З усіх земельних питань він відсилає журналістів до своїх колег. І мало коли щось говорить сам.
Земельні аукціони, які обіцяв тоді кандидат в мери Михайло Добкін, провели тільки через 2 роки після виборів. І то - поки що він був один-єдиний. А землі продовжували роздавати на сесіях міськради. Обирали-обирали фірму-організатора земельних торгів, яка отримує процент від укладених угод, себто частину грошей територіальної громади, нас з вами, і врешті обрали фірму однопартійця-“регіонала”. Безумовно, він запропонував най конкурентніші умови. А партійність – чисте співпадіння. При тому, що спочатку казали: організатор торгів отримуватиме до десяти відсотків від суми операції. А в останніх повідомленнях на цю тему вже фігурувало дванадцять відсотків.
Водночас за останній кілька років просто з-під носу кудись перейшло майже шістдесят гектарів землі в центрі Харкова – державного – підкреслюю! – заводу “Серп та молот”. А Борис Іванович на запитання: хто? Як? І на яких умовах? – каже: не знаю! І навіть не цікавився!
Врешті, досі не виконана знов-таки передвиборча обіцянка мера Добкіна про створення єдиного реєстру міських земель, доступного для всіх, хто цікавиться цими питаннями. А земля тим часом таки розходиться! І ніхто не знає: де є вільні ділянки. І посадовці можуть цим користуватися. Так для звичайних городян вільної землі під приватну забудову вже немає. В кращому випадку - на Жихарі. А Денис Борисович Баронін отримує землю під забудову на Клочківській невдовзі після призначення Бориса Івановича на посаду начальника міського управління земельних відносин. Він каже, що процес цей було розпочато ще за попередньої влади. Та за великим рахунком, немає різниці - за якої влади! Факт в тому, що скористалися доступом до закритої для інших інформації. І отримали результат на свою користь.

Як зазначено в офіційній біографічній довідці Бориса Івановича Бароніна – станом на середину 2006-го року – за свою роботу стягнень він не мав. Наскільки мені відомо – не має й досі. А про те, як заохочують його до вирішення та впорядкування земельних питань у Харкові, інформації у відкритих джерелах не зберігається.

Успіхів у трудовій та політичній підготовці бажаю вам я, Дмитро Грузинський. В ефірі була програма “Відділ кадрів”. Особові справи героїв – доступні не тільки в ефірі, а й в електронній версії. Адресу ви бачите зараз на екранах. Усього найкращого і до зустрічі!