| В ефірі – виправлена та суттєво доповнена особова справа генерал-майора міліції Станіслава Вікентійовича Крижановського. Готуючи про нього другу частину програми, мав нагоду поспілкуватися з генералом, спитати, що той думає з приводу розгромних заяв міністра внутрішніх справ, Юрія Луценка... Нагадаю, на початку червня під час візиту у Харків головний “самооборонець” відсторонив від роботи кілька десятків співробітників Харківського управління МВС. І заявив, що багато хто з міліцейських чинів, м’яко кажучи, “кришували” – це дослівно, - місцевих злочинців та були мало не ватажками злочинних угруповань.
І в принципі не вірити в це – підстав немає. А з іншого боку, пан Луценко – вже вдруге заходить на міністерство, так що він вперше дізнався про непросту ситуацію в Харківській міліції? І цікаво: чим вся ця історія завершиться?!
І от в такій неоднозначній ситуації я зробив перший свій висновок відносно генерала Крижановського. Зараз я вже не став би іронізувати щодо його статусу: чи він ще начальник міліції, чи то вже – колишній! Не те щоб йому байдуже. Але він справляє враження людини, яка дуже чітко знає собі ціну. І гучні заяви чергового міністра – хоч і профільного – його не налякають. Раз. Два – він мало не відкрито дає зрозуміти, що звинувачення в усіх бідах харківської міліції і перекладання відповідальності виключно на нього, Крижановського – не є коректним. Відтак, йдеться не про професійні недоліки, а скоріше, про чергову революційну чи політичну доцільність. А в цьому випадку генерал-майор Крижановський вже може і боротися. Як він каже сам про себе: “я працюю не перший рік”, “за посади не тримаюся” і “мене в Україні знають”. Погодьтеся, останнє твердження – звучить не скромно, проте ефектно. Ну а тепер, безпосередньо, до біографії.
Одразу зазначу: відсутність повної біографії генерала Крижановського на сайті обласного управління міліції, яке він очолює з кінця травня 2007 року, стовідсоткова технічна помилка. Тепер в цьому переконаний. І більше - дякую Центрові Громадських зв’язків обласного управління МВС за надання вичерпної інформації про особу.
Генерал-майор Станіслав Крижановський, що народився у 1960 році в селі Слобода-Кустовецька Хмільницького району Вінницької області, дійсно розпочав службу в міліції у 1986-ому році в місті Кривий Ріг Дніпропетровської області.
Але! Ще одна поправка і уточнення – на службу він потрапив після технічного вузу і приблизно двох років служби в радянській армії. І отут перепрошує вже в колег, інформацію яких – про будівельну освіту Крижановського - поставив під сумнів.
Станіслав Вікентійович Крижановський після школи дійсно вступив до Криворізького гірничорудного інституту. Це було у 1978 році.
Як потім казав він сам в одному з нечисленних загалом-то інтерв’ю, то був будівельний факультет. Отримав диплом Станіслав Крижановський у 1983-ому. Але працювати за направленням не пішов. А відправився служити до армії. Як твердить нинішній генерал, приблизно з сотні таких як він таким чином зробили ще 25 хлопців. В армії, де пан Крижановський служив на офіцерській посаді – заступником командира роти – він зрозумів, що будівельна галузь – не його стихія. І після того як прослужив на Дніпропетровщині у війську, вирішив піти до міліції. Кажуть, що в нього вже тоді було бажання працювати у карному розшуку. Та спочатку у травні 1986-го Станіслав Вікентійович став дільничним інспектором. Першим місцем служби був Дзержинський райвідділ внутрішніх справ у Кривому Розі Дніпропетровської області. Вже у липні 1986-го Станіслав Крижановський обійняв посаду спочатку просто оперуповноваженого карного розшуку того ж таки Дзержинського райвідділку у Кривому Розі. А потім за час служби став вже старшим оперуповноваженим. І на цьому місці він служив до липня 1990го року.
Потім Крижановський - начальник карного розшуку, але в іншому – Інгулецькому райвідділі криворізького міського управління внутрішніх справ Дніпропетровської області. Тут він служив два роки і три місяці. У жовтні 1992 року Станіслава Крижановського призначили першим заступником начальника Інгулецького районного відділу міліції у Кривому Розі. А на початку 1994-го року Станіслава Вікентійовича перевели на посаду начальника - тільки не Дзержинського і не Інгулецького, а Саксаганського райвідділу внутрішніх справ криворізького управління міліції. І власне це останній етап служби пана Крижановського на рівні районних відділів міського управління міліції.
Від червня 1997- го року він був призначений начальником карного розшуку Дніпропетровського обласного управління міліції. А прослуживши приблизно півроку, до початку 1998-го, Станіслав Вікентійович Крижановський став вже заступником начальника обласного управління міліції і одночасно начальником Криворізького міського управління МВС на Дніпропетровщині. В той же час начальником Дніпропетровського обласного управління міліції був Геннадій Москаль. Нинішній товариш Юрія Луценка по “Народній самообороні”, народний депутат.
Подвійну посаду – зам. начальника обласного – “тире” начальник міського управління Крижновський обіймав до літа 2000-го року. Потім був першим замом начальника обласного управління міліції. А далі був призначений у Закарпатську область. Це вже був перший досвід самостійного керівництва обласним підрозділом МВС. Прослужив в цій посаді пан Крижановський із липня 2001 до листопада 2002. цікаво, що то був як раз період зміни губернаторів на Закарпатщині. Замість Віктора Балоги – нинішнього голови президентського секретаріату прийшов вже відомий за службою на Дніпропетровщині Геннадій Москаль.
Далі так - після Закарпаття пан Крижановський стає начальником Луганського обласного управління міліції. І працює з листопада 2002 до лютого 2005-го. Пам’ятаєте, часи і до і після так званої “помаранчевої революції”, третього туру президентських виборів і таке інше?! Якраз у лютому 2005го, коли Ющенко так став Президентом, призначали новий уряд і губернаторів. І от в Луганську область де на той момент служив Крижановський, поїхав знову Геннадій Москаль. А Станіслава Крижановського вивели поза штат. Тобто і не звільняли. І роботи ніякої не дали.
Якщо підняти архіви 2004 і 2005 можна прочитати про те, що на Луганщині зупиняли автобуси із агітацією Ющенка, били учасників мітингів і таке інше.
Можливо тому, коли у лютому 2005 Москаля призначили губернатором Луганщини – він не те щоб відхрестився від Крижановського... Але на питання: чи буде той працювати в команді голови області Геннадія Москаля чітко сказав: я, мовляв, знаю всіх, хто працював в органах внутрішніх справ, і всі вони знають мене. Що з того?!
Це факти, скажімо так, “перетину” Крижановського з нинішніми прибічниками Юрія Луценка. Я не кажу, що на цій базі слід робити якісь висновки. Але розуміти, що такі факти були – не зайве. |
|






|