Станіслав Крижановський, начальник обласного управління міліції. Частина – 2: Відділ кадрів: Информаційно-політична програма

19 июня 2008

Вітаю у “Відділі кадрів”. В ефірі програма про людей, чиї дії та рішення мають безпосереднє відношення мало не до кожного з нас. Мене звуть Дмитро Грузинський. Сьогодні завершуємо розглядати матеріали особової справи генерала міліції, Станіслава Вікентійовича Крижановського.

Минулого разу ми зупинилися на його роботі в Луганській області. Там Станіслав Вікентійович впродовж приблизно двох з половиною років очолював обласне управління міліції – у період з 2002-го до лютого 2005. Зокрема, і в той час, коли країну лихоманило від президентських виборів і тяганини за владу між двома Вікторами – Ющенком та Януковичем.
Як більшість міліцейських генералів, пан Крижановський твердить, що ані зараз, ані тоді в політику він не втручався. Відтак, мовляв, мені нічого стидатися попередніх посад і своїх рішень на цих посадах. Ну так – то так.
Єдине тільки, що з приходом Ющенка і першим стартом Юлії Тимошенко як прем’єра пана Крижановського з посади очільника Луганської міліції зняли. Знов-таки, як твердить сам Станіслав Вікентійович за крісло триматися він не збирався, оскільки людина горда і амбітна. До того ж в нього не склалися стосунки з Олексієм Даниловим. Ця людина була губернатором Луганщини у лютому 2005-го, одразу після помаранчевої революції і першого заходу Юлії Тимошенко. Пробув він на цій посаді недовго. Як і ще кількох губернаторів його за кілька місяців поміняли. Тому-то минулого разу я і забув про пана Данилова. Це вже після нього на посаду голови Луганської облдержадміністрації прийшов Геннадій Москаль. З Даниловим – я так зрозумів генерала Крижановського – конфлікту не було. Але й нормальних стосунків теж. Один хотів аби йому усі клялися у відданості. Інший – через професійну специфіку дещо знав про нових керівників.
Тепер, що стосується відносин із Геннадієм Москалем, який став губернатором Луганщини після Данилова. Я назвав кілька посад, на яких Станіслав Крижановський перетинався із паном Геннадієм. В принципі вся ця інформація відповідає дійсності – тільки є уточнення.
Коли Крижановський працював ще на Дніпропетровщині – начальником Криворізького управління міліції – начальником обласного управління МВС був Юрій Смирнов, майбутній міністр внутрішніх справ. Геннадій Москаль приїхав пізніше, коли Смирнова перевели у Київ. Ну і Станіслав Вікентійович Крижановський каже попри те, що в них обох характер різкуватий, з часом склалися нормальні стосунки. Крижановський був же і першим замом Москаля на Дніпропетровщині – як начальника обласного управління міліції. А відчуття впевненості у відносинах з керівництвом Крижанівському, мабуть, почасти додавало і те, що на посаду начальника ще Криворізького управління МВС в Дніпропетровській області його призначали, - як розповідає сам Станіслав Вікентійович, - за особистим розпорядженням самого міністра МВС. Йдеться про нині покійного Юрія Кравченка.
Відтак, моє припущення щодо можливого конфлікту чи нинішніх недоброзичливих стосунків між генералом Крижановським і тепер нардепом з “Народної Самооборони”, Москалем, членом команди міністра Юрія Луценка, принаймні Станіслав Крижановський спростував.
Водночас уникнув відповіді на моє прямолінійне питання: кому ж тоді вигідно в міністерстві чи в оточенні Луценка роздмухувати скандал навколо харківської міліції і звинувачувати її в усіх гріхах? Оскільки в мене є відчуття, що гучні заяви Юрія Луценка вмотивовані точно не професійними претензіями до генерала Крижановського. Тут або політика, або розподіл сфер впливу: хто і що контролює і хоче контролювати. Розумію, що надто примітивна трактовка. Та змушений визнати: для більш цікавих версій – наразі інформації недостатньо.

Доречі, що стосується відносин Станіслава Крижановського із міністром Юрієм Луценком. У Москву пана Крижановського призначали саме в період першого міністерства Юрія Луценка в міліції. Після Луганську – з лютого до вересня 2005-го Станіслав Вікентійович сидів, як кажуть, у розпорядженні МВС. А потім його відправили представником міністерства внутрішніх справ України в Російській Федерації – радником посольства українського посольства в Росії.
З почесного заслання Станіслав Вікентійович повернувся у березні 2007-го, коли міністром після Луценка числився Василь Цушко. Кілька тижнів Крижановський керував Департаментом МВС по протидії торгівлі людьми, потім приблизно два місяці був начальником управління МВС на транспорті.
У Харків Станіслав Вікентійович був переведений наприкінці травня 2007-го. Нагадаю, що міністром внутрішніх справ на той момент був Василь Цушко. Хоча за словами самого генерала Крижановського, реально обов’язки виконували заступники. Планувалося спочатку, що начальником міліції Крижановський поїде до іншого регіону, але якого саме Станіслав Вікентійович тепер не говорить. Розповідає тільки, що рішення керівництва змінилося буквально за ніч. Він не заперечував, оскільки Харківщина цікавила ще з часів заочного навчання тепер в Академії імені Ярослава Мудрого. Крижановський вчився у Харкові на початку дев’яностих.
Версію про те, що призначення генерала Крижановського у Харків лобіювали місцеві “регіонали”, в першу чергу голова облради, Василь Салигін, разом з Добкіним-мером за порадою Станіслава Денисюка, колишнього начальника харківської міліції, в якого у Кривому Розі, де служив Крижановський, живуть батьки, міліцейський генерал категорично спростував. Каже, наприклад, що до приїзду в Харків із Салигіним навіть не був знайомий.

Водночас, власні джерела з часом охарактеризували пана Крижановського як людину, яка продемонструвала здатність знаходити спільну мову з усіма ключовими фігурами регіону. Підтвердженням цього може бути і інформація про те, що коли міністром МВС вдруге став Юрій Луценко, з ним зустрічалися вже представники команди губернатора Авакова. Вони були “за” те, щоб обов’язки начальника обласного управління міліції продовжував виконувати саме Станіслав Вікентійович Крижановський. Разом з тим генерал, схоже не з тих міліцейських начальників, хто навіть за якісь матеріальні преференції погодиться бути людиною абсолютно керованою. Він веде свою гру. На користь цього припущення може бути публікація на сайті, до якого секретар міськради, Геннадій Кернес, - як він каже – не має аж ніякого відношення. Назва статті – “Как Крижановский квартиру у харьковчан украл (документы)”. За змістом твердження аж надто неоднозначне. За коректність формулювань – нехай відповідають автори. Під час нашої бесіди генерал в подробицях пояснив: чому і на яких підставах отримав ту квартиру в новобудові на вулиці Культури. Каже, що навіть документи може надати. Але в цій ситуації важлива навіть не квартира. Документи стосовно майна будь-яких посадовців дуже рідко потрапляють до мас-медіа просто так, а не в рамках якихось спец операцій, коли одні чиновники намагаються накапостити іншим.

Генерал-майор МВС Станіслав Крижановський має дві державні нагороди. У 1999-ому отримав відзнаку Президента – “Орден за заслуги” третього ступеня. А у 2004-ому “Орден Данила Галицького”.
Нагородою, як для будь якого чоловіка, для генерала можуть бути успіхи його вже дорослих дітей. Молодша дочка Станіслава Вікентійовича вчиться на другому курсі Юридичної академії у Харкові. А старший син працює в прокуратурі на Дніпропетровщині.
Серед своїх захоплень генерал назвав полювання та будь-які заняття спортом.

Зараз – перерва. Електронна версія досьє – за адресою на ваших екранах. Успіхів у трудовій та політичній підготовці бажаю вам я, Дмитро Грузинський. До зустрічі