Кернес і Руденко; інцидент з побиттям.: Відділ кадрів: Информаційно-політична програма

26 июня 2008

Вітаю в ефірі “Відділ кадрів” - програма про тих, чиї дії та рішення змушують говорити про себе. Мене звуть Дмитро Грузинський.

А говорити сьогодні будемо про найяскравіший випадок з життя місцевого політикуму. Принаймні за останні кілька років. Ось ці знаменні кадри. Так би мовити супровід сесії міської ради 20 червня, 2008 року. Після кількох спроб депутата Руденко виступити – хоч і з величезною кількістю моментів “не по темі”, секретар міськради Геннадій Кернес, який персонально звинувачував двох попередніх мерів – Пилипчука і Шумілкіна – у нехтуванні думками депутатського корпусу, таки вимкнув опонентові мікрофон. Мер підтримав.
Далі “нашоукраїнець” Андрій Руденко вийшов із зали. Але секретар-“регіонал” його наздогнав на сходах. “В присутності великої кількості людей, грубо порушуючи громадський порядок, нецензурно висловлюючись” – це не моє, це вже з постанови обласної прокуратури про порушення кримінальної справи за статтею “хуліганство”, - депутат міської ради трьох скликань Геннадій Адольфович Кернес, зробив те, що зафіксовано на цих кадрах.
Зараз це ж відео тільки уповільнено. Раз. (зображення удару). І два: Геннадій Кернес миттєво відступає назад, надаючи змогу своєму охоронцеві стати між ним та депутатом Руденко.
Не знаю, чи хотів насправді відповісти Руденко - не з трибуни, а так само, в стилі колеги за депутатським корпусом, але перед ним вже стояв один з помічників та охоронців Кернеса. І якщо удар би був, то прийшовся б, скоріш за все, саме на нього, а не на шановного секретаря міськради.

Кернес Геннадій Адольфович – народився у Харкові 27 червня, 1959 року.
Руденко Андрій Іванович народився у Харкові 6 вересня 1972 року.
Із 1977-го – пише офіційний сайт міської ради, Геннадій Кернес працював на різних підприємствах міста на різних посадах.
Андрій Руденко – десятьма роками пізніше – у 1987-ому після восьми класів школи вступив до Харківського текстильного технікуму (спеціальність технік – технолог ткацького виробництва). Це також з офіційної сторінки харківської міської ради.
Геннадій Кернес до 1990-го продовжував працювати на різних підприємствах міста на різних посадах.
Магазин “Старт”, наперстки, час у слідчому ізоляторі.
Андрій Руденко у 1991 році закінчив технікум. Пішов помічником майстра на тодішню “Червону нитку” – прядильну фабрику. Після кількох місяців вступив до Херсонського індустріального інституту (спеціальність інженер-технолог ткацького виробництва). Вочевидь зрозумівши, що робочий шлях ще прекрасніший у кріслі інженерно-технічного працівника, а не за станком.
Геннадій Кернес. Інформації про творчі здобутки у період із 1990-го до 1992-го років в офіційній біографії на сайті міськради – немає.
Андрій Руденко. З 1992 року продовжив навчання вже у Харківському інженерно-педагогічному інституті.
Геннадій Кернес. У тому ж 1992-ому році стає керівником виробничо-комерційної фірми „Акцептор”.
Руденко. В 1994-ому припиняє навчання. І починає займатися приватною підприємницькою діяльністю. Профіль – торгівля та виробництво хлібобулочних виробів.
Кернес. У 1994-ому вже голова правління Акціонерного товариства „НПК-Холдинг. Працює п’ять років. І з 1999-го до 2001 – перший заступник директора дочірньої компанії «Торговий дім «Газ України», тобто Геннадій Адольфович мав безпосереднє відношення до торгівлі газом.
В той час як Руденко з 2000-го – до торгівлі хлібом. Оскільки став директором товариства з обмеженою відповідальністю «Торговельний будинок «Салтівський»».
Увага! На цей момент Геннадій Адольфович Кернес – вже два роки був депутатом Харківської міської ради. Своє депутатство той розпочав ще із 1998-го.
Ну, далі після “Газу України” були вибори-2002, коли вже й Руденко пройшов до міської ради. Певний час із квітня по травень 2002-го Геннадій Кернес в тій раді посекретарював, а потім просто залишився депутатом. І абсолютно однаково Геннадій Кернес і Андрій Руденко займалися кожен своїм бізнесом і сиділи у міськраді. Кернес – “НПК-Холдинг”. Руденко – “Салтівський хлібокомбінат”.
А далі був рік 2004-ий, його кінець, і президентська кампанія разом із “помаранчевою революцією”. І я пам’ятаю площу на якій стояли поруч Андрій Руденко і Геннадій Кернес. Його прийняли до команди “революціонерів”, які декларували криштальну чистоту та відкритість. А членам команди Арсена Авакова, який був рушієм “помаранчевої революції” на Харківщині, навряд чи було складно отримати докладну інформацію про біографію нового соратника.
Далі все більш менш налаштувалося. Але наблизилися чергові парламентські вибори і вибори міського голови. Історичний маятник качнувся в інший бік. І настав час, коли попри офіційну владу “помаранчевих”, представники Партії Регіонів вочевидь були “на хвилі”. І начебто “помаранчевого” Володимира Шумілкіна, попереднього мера Харкова, його друзі та однопартійці так і не змогли вдруге провести до влади.
Але вже був Михайло Добкін, з яким Геннадія Кернеса пов’язували дружньо-ділові, скажімо так, стосунки, якщо не помиляюся, з часів комерції навколо “Газу України”.
Ну про розвиток подій годі й говорити. Але за нетривалий час вчорашні соратники отак і перетворилися на настільки “запеклих” опонентів.
Чи це не доказ: наскільки важливо під час виборів бути уважними. Кого б з двох, трьох- чи більше політичних сил ви не підтримували, хто б і на скільки не був вам симпатичний у спілкуванні, через подаровані дітям гойдалки, побудовані церкви чи дороги, смачні пироги для соціально незахищених...

Ну і кілька зауважень насамкінець. Не в бійці, врешті решт справа...як розберуться між собою Кернес і Руденко – то вже їхня справа. подивіться: на що розходяться ваші гроші, гроші платників податків! Близько трьохсот гривень з бюджету отримує щомісяця кожен депутат як компенсацію за втрачений час за місцем основної роботи. Хоч начебто останні місяці депутаті і перераховують їх на якісь благодійні потреби. Секретар міськради взагалі на зарплаті, розміри, якої, доречі, хоч це і гроші платників податків, журналістам назвати не захотів.
Тепер, заяву Руденка про побиття розглядала міліція, структура яка фінансується з держбюджету, тобто знов-таки з наших з вами податків. Тепер порушила справу прокуратура – ще один рівень витрати бюджетних коштів. Адже хочеш чи ні – муситиме довести її до якогось фіналу. Значить, хтось в обласній прокуратурі витрачатиме на це робочий час, зарплатня нараховуватиметься. А справа – самі бачите яка...Тим часом в мерії – бачив на власні очі – скажімо, списки людей, які хочуть приватизувати землю під власними, давно збудованими домами, формуються чи не за місяць до прийому...

Успіхів у трудовій та політичній підготовці бажаю вам я Дмитро Грузинський. Заходьте на наш сайт. Усього найкращого!